Робота з батьками

Вечори запитань і відповідей.

Вечір запитань і відповідей — це концентрована педагогічна інформація з різноманітних питань, які часто є дискусійними, і відповіді на них іноді набувають гарячого, зацікавленого обговорення.

Роль цих вечорів - озброїти батьків педагогічними знаннями не тільки в самих відповідях, що теж дуже важливо, а й у формі проведення цих вечорів. Вони мають відбуватися як вільне, рівноправне спілкування батьків і педагогів, як уроки педагогічних роздумів.

Батькам потрібно повідомити про проведення вечора не пізніше, ніж за місяць. Протягом цього часу згрупувати питання, розподілити їх у педагогічному колективі для підготовки відповідей, бажано запросити спеціалістів - медика, психолога тощо.

Щоб розподілити питання, доцільно використати анкетування, запитальники, експрес-опитування.

  

Тема : »Спілкування дітей і дорослих у сім'ї.»

 Орієнтовний план заняття.

1 Консультація психолога "Спілкування в сім'ї. Культура спілкування".

2. Відповіді на запитання батьків.

3.Експрес-опитування батьків.

4.Обґрунтування педагогічних ситуацій, обговорення.

5.Пам'ятки для батьків.

Зустрічі за "круглим" столом

Такі зустрічі розширюють кругозір не тільки батьків, а й педагогів. Бажано продумати оформлення заходу, яке має сприяти відвертості і роздумам. Теми можуть бути різноманітними. Зокрема, обговорення різних ситуацій із сімейного життя, проблем, що виникають у процесі виховання. За такої форми роботи практично жоден із батьків не лишається поза обговоренням, всі беруть активну участь, ділячись цікавими спостереженнями, даючи корисні поради. Педагог або психолог обов'язково мають підсумувати обговорення.

   

"Педагогічний калейдоскоп"

Обговорюються різноманітні проблемні ситуації, вирішення яких передбачає знання педагогічних основ виховання дітей батьками, а також ситуації, вирішити які можливо тільки разом із дітьми. Такі заняття дають змогу краще пізнати дитину, вдосконалити взаємостосунки батьків і дітей, звернути увагу на недоліки у вихованні, прийняти додаткові корекційні заходи впливу, спрямувати дії батьків у потрібне русло.

Тема. «Пізнай свою дитину.»

Орієнтовний план заняття.

1.  Розв'язок педагогічних ситуацій.

2. "Відгадай-но".

3. Гра з батьками.

4. Експрес-опитування.

5. Сторінками педагогічної літератури.

Ділові ігри

Ділова гра - простір для творчості. Вона максимально наближує учасників до реальності, формує навички швидкого прийняття педагогічно правильних рішень, вміння вчасно побачити і виправити помилку.

Орієнтовна структура гри.

1.      Підготовчий етап містить визначення мети, завдань, організаційних правил, що регламентують хід гри, вибір дійових осіб відповідно до ролей, підготовку унаочнення та обладнання.

2. Хід гри, що передбачає виконання всіма учасниками гри необхідних правил і дій.

3. Підсумок гри, аналіз її результатів.

4. Метою ділових ігор зазвичай є формування та закріплення певних навичок, уміння запобігти конфліктним ситуаціям.

  

Анкетування батьків "Мінуси перетворюємо в плюси"

1. Що, крім знань, набуває дитина в школі?

2. За якими ознаками можна судити про наявність здібностей у дитини?

3. Наполеглива праця і розвиток здібностей — як вони пов'язані між собою?

4. Проаналізуйте поведінку, звички, інтереси Вашої дитини. Якої Ви думки про її здібності?

5. Чи аналізуєте Ви разом із дитиною труднощі та недоліки в її навчанні?

6. Як виховати самостійність у навчанні?

7. У чому полягає вимогливість до дитини? Які вимоги необхідно ставити дітям?

8. Як часто звертаються до Вас діти по допомогу під час виконання домашнього завдання?

9.  Які методи заохочення і покарання Ви застосовуєте в стимулюванні навчання дітей?

10. Для молодших учнів закономірне невміння зосереджуватися тривалий час. Чи тренуєте Ви увагу своєї дитини? Як саме?

11.Як допомогти дитині відчути впевненість у своїх силах?

12. У чому, на Вашу думку, причини неуспішності дитини?

13.  Чи пов'язуєте Ви неуспішність у навчанні з майбутньою неуспішністю у дорослому житті? Чому?

14. Чому дуже важливо, щоб діти відчували доброзичливе ставлення батьків до свого навчання?

  

Анкетування батьків "Ви і Ваша дитина".

Варіанти відповідей:

Так   Іноді  Ні

1.      Чи подобається Вам Ваша дитина?       

2.      Чи дослухаєтесь, про що вона говорить?       

3.      Чи дивитеся на дитину, коли вона говорить? 

4.      Чи намагаєтесь створити у дитини відчуття важливості того, про що вона говорить? 

5.      Чи виправляєте мову дитини?      

6.      Чи визнаєте право дитини на помилку?

7.      Чи смієтеся разом із дитиною?     

8.      Чи знаходите кожного дня час для дитини (бесіда, спільне читання, прогулянка) ?    

9.      Чи поділяєте дитячі інтереси, захоплення?     

10.    Чи є у дитини своя бібліотечка?   

11.    Чи є у дитини вдома власний куточок (кімната, стіл, поличка)?        

12.    Чи подаєте приклад у читанні газет, книг, журналів?      

13.    Чи дивитеся телевізор разом із дитиною?      

14.    Чи обговорюєте побачене і почуте разом?     

15.    Чи є у дитини можливість гратися, ліпити, малювати, займатись улюбленою справою?  

16.    Чи влаштовуєте сімейні прогулянки до лісу, парку, річки?      

17.    Чи намагаєтесь ознайомити дитину з визначними місцями рідного міста та краю?       

  

Як розвинути самостійність у дітей.

Пам'ятка для батьків

"Людина не може бути вільною,

якщо вона не самостійна".

М.Монтессорі.

1.Визнайте особистість дитини і її недоторканність.

2. Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки.

Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.

3. Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4. Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості, докладати зусиль для досягнення мети.

5.  Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розбивати на ряд конкретних дій.

6. Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої домашні обов'язки, вміти виконувати доручення.

7.  Вчіть спілкування з іншими дітьми, дорослими людьми. При цьому пам'ятайте — модель батьківської поведінки сприймається дитиною як зразок для наслідування.

8. Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

Як подолати конфліктність між дітьми

Пам'ятка для батьків

Посієш вчинок — пожнеш звичку,

Посієш звичку — пожнеш характер,

Посієш характер — пожнеш долю.

Народна мудрість

1. Натомість щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини стосовно брата чи сестри, зрозумійте їх і допоможіть зрозуміти дитині. Назвіть почуття дитини, покажіть їй, що Ви її розумієте. Розуміння почуттів, обговорення їх дуже важливі як для дитини, так і для батьків. Якщо Ви озвучите нездійсненні бажання дитини, через що і виникає неприязнь до "суперника", та ще й висловите своє співчуття, це принесе емоційне полегшення, допоможе дитині зрозуміти, що саме її тривожить і ображає: не поява, наприклад, нового братика чи сестрички, а страх втратити те почуття захищеності, яке давало впевненість у Вашій безумовній, абсолютній любові до неї.

Коли ми вимагаємо від дітей привітності один до одного, у них виникає зворотна реакція: негативні почуття лише посилюються. Коли ж ми вислухаємо дитину спокійно, покажемо, що ми її розуміємо і хочемо допомогти, це сприятиме формуванню позитивних почуттів.

2.  Спробуйте допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для негативних почуттів: привчайте виражати свої почуття в символічній формі (малюнок, ліплення, вірші, щоденник тощо). Але не у сварках і бійках. Саме цього і потрібно вчити дитину: розуміти своє почуття і вміти його конструктивно виразити, а не забороняти собі це почуття.

Коли дитині потрібно виразити почуття, поставте її перед вибором шляху і допоможіть знайти найбільш конструктивний для даної ситуації. Такі навички — не миттєва реакція крику або бійки, а пошук конструктивного способу вирішення проблеми — допоможе їй і в майбутньому.

3.  Намагайтесь відразу припиняти бійку, але при цьому не з'ясовуйте, хто винен, а хто жертва. Приділіть увагу дитині, котра постраждала, висловіть надію на здатність дітей самостійно вирішувати свої непорозуміння один з одним без бійки. Не привчайте дітей до того, що їх суперечку вирішують батьки, підтримуйте прагнення до самостійних рішень.

Старайтесь не тільки зупинити і заборонити бійку, а й підказати, як можна - спокійно і розумно вирішити конфлікт, або переключити увагу дітей на загальну справу, яка була б цікавою для обох конфліктуючих сторін.

4.  Намагайтесь не вимагати від дітей вияву любові, але вчіть виказувати прихильність, пам'ятаючи, що Ваша модель поведінки завжди перед очима дитини.

5.  Ставтесь до негативних почуттів дитини як до природних, а не злісних проявів того, що дитина жорстока, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму несприйнятті, ревнощах, вона просто не вміє знайти вихід із ситуації, що її турбує. І саме Ви своїм розумінням, своєю доброзичливістю можете допомогти дитині.

Батьківські збори на тему: "Роль батьків у житті дитини"

Роль батьків у житті дитини

Мета:

1. Розширити уявлення батьків про значення виховання в родині.

2. Сприяти формуванню здорового мікроклімату в сім’ї, товариських стосунків між дітьми та батьками.

3. Проаналізувати ставлення батьків до своєї дитини, визначити проблематичні аспекти у вихованні дитини молодшого підліткового віку.

ХІД ЗБОРІВ

Бесіда.

ЯК ДОБИТИСЯ СЛУХНЯНОСТІ ВІД ДИТИНИ?

Батько та мати дають життя дитині та живуть для її щастя. Найбільше щастя для батька та матері — чесне, гідне життя дітей, їх працелюбність, а в шкільні роки — старанність у навчанні.

Проблема батьків та дітей — одна із найскладніших у вихованні, у цієї проблеми стільки гранів, скільки перед нами дітей. Всі спроби сформувати виховний вплив на дитину зостануться даремними, якщо батько, мати не є тими людьми, які уособлюють моральну культуру та повноту життя дітей. Лише за такої умови, що в батька та матері є моральне право наказувати, всі повчання, призначені для дітей, можуть дійти до їх серця, викликати відповідні почуття, пробудити бажання бути хорошим.

Наказування з любов’ю оберігає та захищає дитину, вона з розумінням ставиться до вимогливості, строгості батька та матері, знає, що в поведінці недопустиме свавілля. Наказування без любові перетворює життя дитини на кару. І інша проблема: чим ніжніша та щедріша батьківська любов, тим мудрішою та більш досвідченою має бути воля. Любов без вміння наказувати, керувати бажаннями, особливо обмежувати бажання, перетворює дитину у капризну, свавільну істоту, на яку не буде ніякої управи.

Неслухняність — у переважній більшості випадків — порушення гармонії любові та волі.

Для дитини є дуже важливим суспільний, сумісний вплив, батька та матері як духовної співдружності, товариства. Любов та дружба, взаємна підтримка батька та матері є для дитини наочним прикладом, який вводить його у світ людських стосунків.

БАТЬКО Й МАТИ — НЕЗАМІННІ ВИХОВАТЕЛІ ДИТИНИ

Батько та мати повинні доповнювати один одного. Але все ж найперші витоки, перше найтонше коріння морального розвитку дитини — у розумі, почуттях, душевних поривах матері. Людина у своєму моральному розвитку стає такою, яка в неї мати, точніше, яка гармонія любові та волі у її духовному світі. Мудрість материнської любові полягає у тому, що воля керує любов’ю та істинна людська любов одухотворяє головний стимул волі почуття відповідальності за майбутнє дитини.

Громадянин, воїн, мужня та непохитна людина, готова віддати життя за свою віру та переконання, починається з відданої, безкорисної та щедрої любові до матері. Мати не лише народжує, але і породжує. Вона породжує наше буття, одухотворяє життя духом свого народу, рідним словом, думкою, любов’ю та ненавистю, відданістю та непримиримістю. Мати творить неповторну людську особистість — ось у чому сенс, мистецтво та майстерність того, що має назву породження. Завдяки матері ми єдині зі своїм народом.

Справжня жінка-мати ніжна та тверда, мужня та безмежно добра, непохитна та дипломатична одночасно.

Але не можна заперечувати особливої ролі й особливого місця батька у вихованні дітей. Воно зумовлене його відповідальністю. Батько, що вміє бути відповідальним,— справжній чоловік; його воля стає силою, здатною дисциплінувати думки, почуття, пориви дітей. Стосунки в родині історично склалися так, що праця батька, яка має на меті турботи про здоров’я, життя, благополуччя дітей, стає основою його моральності.

Чим бажаніша та радісніша ця праця, тим чистіший, шляхетніший образ його як чоловіка, батька. Його мужність полягає в умінні захищати, оберігати дітей та дружину. Моральний обов’язок, моральна відповідальність чоловіка вимагають від нього бути головним годувальником дітей та матері: обставини можуть скластися так, що у певні періоди праця матері повинна полягати лише у вихованні дітей.

Кожна дитина бажає бачити у своєму батькові риси, які створюють стійкі цінності — честь, гордість, достоїнство сім’ї. Пізнання моральних багатств у власному батькові — нічим незамінні уроки честі.

Інтереси батька та матері спрямовані на спільну мету: виростити дітей фізично та морально здоровими, гідними громадянами, розкрити їх здібності та дати їм відповідну освіту. Але вони досягають цієї мети кожен власними способами. Якщо старання матері, насамперед, зосереджені на збереженні здоров’я та сил своєї дитини, то старання батька спрямовані на те, щоб навчити дитину безстрашно витрачати їх на суспільну користь. Як правило, саме батько прищеплює дітям навички, що вимагають напруження, вольових зусиль, самовіддачі, виховує у них почуття обов’язку та відповідальності за доручену справу, виводить їх інтереси за поріг власного дому. Саме він у більшій мірі залучає своїх нащадків до суспільних турбот.

Батько виконує роль зв’язку, який сполучає: у суспільстві він виступає як носій сімейного начала та інтересу, а в домі — як носій суспільного. Цим він і доповнює матір, але не замінює її.

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В НЕПОВНІЙ СІМ’Ї

Нерідко жінка ростить дітей без батька. Безсумнівно, це вимагає суттєво більших зусиль, і рідко вона обходиться без сторонньої допомоги. У цьому випадку роль батька має взяти на себе дідусь чи старший брат матері, а часом і добрий приятель. Тому що дітям конче потрібен зрілий приклад чоловічої поведінки.

У теперішній час мало кого із жінок влаштовує просто присутність чоловіка в домі. Вимоги до сучасного батька зростають рік від року. Саме батько повинен привчити своїх дітей до праці, праці напруженої, може, інколи навіть ризикованої. Він має допомогти побачити цілі в житті, близькі та далекі, навчити добиватися задуманого. В домі всі роботи, які не вимагають спеціальної підготовки, батько може виконувати разом із синами.

ДІТИ — ЩАСТЯ, СТВОРЕНЕ ВАШОЮ ПРАЦЕЮ

Прийде час, і батькові доведеться пояснити хлопчику фізіологічні особливості його організму, привчити до гігієни. А ще пояснити, як поводити себе з дівчатками, як заслужити їх повагу, увагу, як берегти їх честь та достоїнство. Ніякі книги не замінять довірливої бесіди батька із сином, як і матері з дочкою. Адже батько може застерегти сина від повторення власних помилок, які колись спричинили йому немало страждань.

Мистецтво батьків полягає в тому, щоб, не втрачаючи авторитету, не опускаючись до недбалої фамільярності у стосунках із дітьми, вміти сказати їм найнеобхідніше та бути впевненим, що тебе зрозуміють. А батькам, у свою чергу, необхідна впевненість: скрутно буде дорослим, молодші не злякаються, не заплачуть, а навпаки — приймуть на себе клопоти та піклування про благополуччя отчого дому.

Тільки у батьківському вихованні органічно зливається суспільне й інтимне. У цьому злитті й полягає гармонія щастя. Якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо ви мрієте залишити після себе слід на землі — не обов’язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елемента періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків із своїх дітей.

Творення людини — найвище напруження всіх ваших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти — не тільки і не стільки джерело щастя. Діти — це щастя, створене вашою працею. Пам’ятайте це.

Щастя батьківства і материнства — не манна небесна, воно не приходить святковим гостем. Воно важке і вистраждане. Воно приходить тільки до тих, хто не боїться одноманітної, багаторічної праці — праці до самозабуття. Складність цієї праці полягає в тому, що вона, ця праця, являє соболю злиття розуму і почуттів, мудрості й любові. Це вміння, насолоджуючись нинішньою миттю, тривожно заглядати в майбутнє. Там, де втрачена ця мудра батьківська та материнська здатність, щастя стає маревом.

Педагогічний практикум для батьків.

Батькам пропонується обговорити ситуації.

Ситуація І.

«Андрійко прийшов додому радісний, збуджений. Мама була вдома, вона готувала обід і, як завжди, була зайнятою. «Мамо, мамо, мене обрали головою класу! А у класі в нас — 27 учнів. І я тепер за всіх відповідаю». Мама не підтримала розмови, вона послала хлопчика мити руки, стала розігрівати страву. За обідом Андрійко декілька разів намагався продовжити розмову, але реакція була одна: «їж, не відволікайся, бачиш, мені ніколи». — «Нічого більше не розкажу тобі!» — сказав Андрій та пішов до своєї кімнати».

Запитання до дискусії:

• Як ви думаєте, що відчував Андрійко до мами?

• Чому Андрійко образився на маму?

• Якою, з вашої точки зору, мала бути реакція мами на розповідь сина про його шкільне життя?

• Як би ви вчинили в аналогічній ситуації?

Ситуація 2.

«Мені — чотирнадцять років. У мене є тато, мама, молодший брат. Але кожен у нашій родині живе сам по собі. За стіл ми ніколи не сідаємо разом, а кожен їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю, ні гуляти, ні в кіно. Одного разу ми купили квитки до цирку, але тато і мама відмовилися з нами йти.

Тато не пиячить, любить працювати, допомагає мамі. Мама також дуже працелюбна. Але як вона до мене ставиться! Коли я намагаюся порадитися з нею, вона відповідає коротко: «Не знаю». Коли я хочу сама поцілувати маму, вона мене відстороняє: «Не люблю «телячих ніжностей»«. Радитися мені доводиться з бабусею (мамина мама). Бабуся у мене чудова, вона мене розуміє. Але бабуся старенька, багато у її житті було по-іншому, а мама могла б зрозуміти мене краще.

Я дуже заздрю своїй подрузі, бо в неї мама зовсім інша. Коли я буваю у них вдома, мама подруги завжди цікавиться моїми справами. Разом ми п’ємо чай, розмовляємо. Мама подруги розповідає про себе, я — про себе, про що мрію, якою хочу стати. Ця чужа жінка ставиться до мене з ласкою, а моя мама ні разу не назвала мене донькою. Моя мама дуже нестримана, кричить, часто докоряє мені, а іноді може і вдарити. При гостях може вилаяти, принизити, виставити напоказ мої недоліки. Я дуже ображена на свою маму, часто плачу...»

Запитання до дискусії:

• Що ви думаєте про батьків цієї дівчинки?

• Чи поділяєте ви їх думку з приводу виховання дочки?

• Якою може вирости дитина, коли батьки дотримуються таких принципів виховання?

• У чому ви бачите помилку батьків?

• Чи можна виправити цю помилку?

• Як, на вашу думку, можна виправити її? (Розповіді батьків по обміну досвідом.)

• Назвіть найголовніші, з вашої точки зору, критерії стосунків батьків та дітей-підлітків.

Ситуація 3.

«Живе в одному селі почесний трудівник-комбайнер. Часто портрети його вміщали в газетах, одного разу навіть біля дороги поставили стенд з великим портретом Івана Пилиповича й написали: «Ось із кого треба брати приклад». Був в Івана Пилиповича син, теж Іван. Любили мати й батько єдину дитину, та нерозумною була ця любов: задовольняли всі примхи Івасика. Купували все, що побажає дитина (так до чотирнадцяти років називали батьки сина). А син відчув, що він купається у променях батьківської слави, не зазнав ніяких труднощів — і виріс ледарем. Усе йому діставалося легко, але чим легше дістаються людині радощі в дитинстві й отроцтві, тим менше справжнього щастя знає вона в зрілі роки — задумайтесь над цією закономірністю, дорогі мати й батьку.

Учителі запрошували, бувало, Івана Пилиповича до школи, але йому все ніколи було то за домашньою, то за суспільною роботою.

Одного разу сталося нещастя: побив Іван свою однокласницю так, що лікаря довелося викликати. Послали за Іваном Пилиповичем: іди, батьку, скоріше, нещастя із сином. «Яке нещастя?» — тривожно запитав батько. Розповіли, в чому річ. Батько полегшено зітхнув: «Я думав, з ним якесь нещастя... Ніколи мені зараз у школу йти. їду на зліт ударників».

Увечері Івана Пилиповича все ж таки вдалося запросити до школи. Вислухавши схвильовану розповідь вихователя, не сказавши ЯІОДНОГО слова, він прийшов додому, побив сина, пояснюючи причину свого гніву: «Щоб мене в школу більше не викликали». А наступного дня Іван пішов у поле, узяв дві жмені грязі й заліпив очі на батьківському портреті...»

(За В. О. Сухомлинським.)

Запитання до дискусії:

• Чи можна Івана Пилиповича, на вашу Думку, назвати гарним батьком? Поясніть, чому.

• Назвіть аморальні якості хлопчика Івана. Які причини їх формування?

• Чи важлива, з вашої точки зору, у вихованні дитини співпраця школи та батьків?

• Як ви думаєте, що відчував Іван Пилипович, слухаючи розповідь учителя про його сина? Що відчує батько, дізнавшись про останній ганебний його вчинок?

• Чи є, на вашу думку, шанси виправити негативні риси Івана-молодшого? Як це можна зробити?

• Які поради ви б дали батькові хлопця?

• З часу подій, описаних Сухомлинським, минуло декілька десятиліть. Як ви вважаєте, чи актуальні зараз проблеми виховання, яких торкнувся у своїй розповіді видатний педагог? Чому?

• Чи поділяєте ви думку, викладену у давньому японському прислів’ї: «Якщо бажаєш добра своїм дітям, дай їм трохи спізнати і холоду, і голоду»? Обґрунтуйте вашу відповідь.

Підсумки зборів.

Сьогоднішню нашу зустріч хочеться закінчити словами відомого українського педагога Василя Сухомлинського: «Виховання дітей — це віддання особливих сил — сил духовних. Людину ми творимо любов’ю — любов’ю батька до матері, і матері до батька, любов’ю матері й батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини.

Прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати із батько по-справжньому люблять одне одного і разом із тим люблять і поважають людей... У такої дитини — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросерда віра в добро, віра в красу людську, віра в слово вихователя, чутливість до засобів впливу на людську душу — доброго слова й краси».

Тема виховного заходу:» Ми-громадяни України, ми-громадяни Всесвіту»

Мета: дати поштовх до самовдосконалення людини, здатної гідно існувати і самореалізуватися за складних реалій XXI століття; для формування соціально компетентного, активного, відповідального громадянина й патріота України.

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентації.

Ногами людина повинна врости в землю своєї батьківщини, а очі її нехай оглядають весь світ.

Джордж Сантаяна

Хід заходу:

І. Презентація «Україна - Всесвіт»

ІІ. Вступне слово вчителя

Вчитель. Ми живемо в глобалізованому світі, де приорітетне значення надається загальнолюдським цінностям над національними проблемами. Але не применшуючи і не принижуючи. Темою нашого заходу є теза: «Ми – громадяни України, ми – громадяни Всесвіту». Давайте поміркуємо, в якому співвідношенні? Як краще буде для нас, для нашої молодої держави, для планети Земля? (питання дискусії)

ІІІ. Словникова робота

Вчитель. Для правильної організації ведення дискусії нам потрібно звернутися до тлумачного словника і розглянути значення деяких слів.

Патріотизм – любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради нього на жертви і подвиги.

Космополітизм — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне – національним проблемам.(учні відповідають на питання дискусії)

ІV. Приклади людей-космополітів

Вчитель. Космополіт – це людина, яка вважає, що всі люди на Землі є братами, дітьми Божими, створеними за Його образом і подобою.

В українців ставлення до космополітизму склалося переважно негативне. Особливо космополітів не сприймають (а часом просто ненавидять) окремі представники націонал-патріотичних сил. Тим часом, космополітизм не суперечить ні націоналізму, ні патріотизму. Більш того, ці ідеології можуть цілком органічно доповнювати одна одну. За приклад можна взяти більшість українських національних інтелектуалів, діячів культури і мистецтва.

Пропоную Вам визначити: хто зображений на наступних фотографіях і хто, на вашу думку, є ця людина: патріот чи космополіт?

1. Микола Гоголь

Народився в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Дитинство минуло в с. Василівці (тепер Гоголеве). Навчався в полтавському повітовому училищі, в Ніжинській гімназії вищих наук. Згодом живе і працює в Петербурзі. Відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. Повертається на батьківщину.

2. Лідія Забіляста

Народилася й закінчила восьмирічку в Олено-Косогорівці, що на Кіровоградщині. Після закінчення Кіровоградського музичного училища живе в м.Києві: навчається в консерваторії, працює в Національній Опері України. Підкорила найкращі сцени Росії, країн Європи та світу.

3. Олег Скрипка

Народився в Таджикистані, здобув освіту в Київському політехнічному інституті. Створив групу “ВВ», жив і успішно гастролював у Франції. Переїхавши в Україну, виступав у Києві, Москві та за кордоном. Активний учасник «помаранчевої революції». Організатор етнічних фестивалів «Країна мрій» та «Рок-січ».

4. Анатолій Коротков

Народився в с. Себякіно Орловської області, Росія. Навчався в Орловському ремісничому училищі, працював в м. Омськ. Проходив військову строкову службу в м. Вінниці. Запрошений в            м. Кіровоград. Закінчив Кіровоградський пед-інститут, створив ансамбль “Пролісок», дитячу школу мистецтв, кафедру хореографічних дисциплін, Кіровоградський облкомплекс.

V. Соціологічне дослідження учнів класу

Вчитель. Ми провели соціологічне дослідження серед учнів 11-Б класу та гімназистів-старшокласників, порівняли отримані результати з дослідженнями центру Разумкова, зокрема жителів центральної України.

Всім було запропоновано відповісти на три питання:

1. Чи вважаєте Ви себе патріотом України? (додаток 1)

-         так (55% - 37% - 35%),

-         скоріше так (27% - 41% - 52%),

-         ні (6% -3% - 6%),

-         важко відповісти (12% - 19% - 7%).

2. Наскільки Ви пишаєтеся тим, що Ви – громадянин України? (додаток 2)

-         дуже пишаюся (34% - 19% - 18%),

-         скоріше пишаюся, ніж ні (39% - 57% - 42%),

-         не дуже пишаюся (12% - 14% - 26%),

-         зовсім не пишаюся (0% - 3% - 6%),

-         важко відповісти (15% - 7% - 8%).

3. Мешканцем якої території Ви себе вважаєте в першу чергу? (додаток 3)

-         мешканець місцевості чи міста, де Ви живете (12% - 45% - 42%),

-         мешканець регіону України, де Ви живете (21% - 35% - 23%),

-         мешканець України в цілому (61% - 12% - 24%),

-         європеєць (0% - 5% - 2%),

-         мешканець Землі в цілому (6% - 3% - 8%)

VІ. Ігри патріотів

Умови І туру:

Дві команди відповідають усно на 6 запитань, змагаючись у швидкості реакції і даючи конкретні відповіді. Час на підготовку відповідей – 1 хв.

1. Підкреслюючи унікальність людини як суспільної істоти, Аристотель зауважив, що «поза цим людина – або звір, або бог». А поза чим з людиною можливі такі метаморфози?

2. Цей славетний вислів зараз відомий, мабуть, кожній освіченій людині в усіх куточках планети: «Ліберте, егаліте, фратерніте!» Згадайте його українською мовою.

3. Що Загальна декларація прав людини називає «природним і основним осередком суспільства»?

4. У Лондонському метро деякий час висів плакат, на якому були зображені чотири людські мозки: три  зовсім однакові, а один  – дуже маленький за розміром. Під першими трьома були написи: «Мозок європейця», «Мозок африканця», «Мозок індіанця». А що було написано під маленьким мозком?

5. Суспільство, на думку Сен-Сімона, має двох ворогів, яких воно однаково боїться і не поважає. Першій ворог – це деспотизм. Назвіть ворога другого.

6. У ст.26 Загальної декларації прав людини про неї говориться так: «...повинна бути спрямована на повний розвиток людської особистості і збільшення поваги до прав людини і основних свобод, ...сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами». Про що мова?

Відповіді: 1. Поза суспільством. 2. Свобода, рівність, братерство. 3. Сім’ю. 4. Мозок расиста. 5. Анархія. 6. Про освіту.

Умови ІІ туру:

Представники команд по черзі називають афоризми, прислів’я та приказки про Батьківщину. Перемагає команда, яка назве їх більше.

VІІ. Висновки

На завершення нашої бесіди хочу сказати, що кожен із нас відчуває себе громадянином України і, певною мірою, громадянином Всесвіту. Соціологічне дослідження і наша дискусія показали, що ви відчуваєте себе патріотами і прагнете до того, щоб стати справжнім українцем, якому комфортно у Всесвіті.

(відеоролик «Я – українець»)

Вчитель: Ми не обираємо Батьківщину, але можемо обрати, як прожити своє життя.

За даними інституту статистики нас лишилось лише 46 мільйонів.

Україна. Ми вбираємо її з першим своїм подихом, дотиком, молоком матері.

Діти – наше майбутнє, майбутнє нашої країни, наша надія і радість.

Непохитна наша історія.

Де була створена перша демократична конституція? В Україні!

Де було відкрито першу Академію у Східній Європі? Так. В Україні!

Наша співуча українська мова… Вона м’яка, вона модна, вона унікальна!

Чого тобі не вистачає, щоб бути українцем? У тебе є розум, серце, український паспорт.

Україна – це твоя земля, це твоя Батьківщина, не дай себе вирвати з її життя.

Потрібно бути українцем не в документі, а тілом і душею!

Ти з легкістю обереш відповіді на запитання: Який твій символ? Який твій будинок? Який твій герб? Який твій прапор? Українська нація унікальна і неповторна!

Чи залежить рівень Вашого добробуту від мови, якою Ви говорите? Радійте, що Ви – українці! Моя хата з найкращого краю в світі! Які у Вас виникають емоції щодо синього і жовтого кольорів?

Осінь така золота – тільки в Україні! Небо таке блакитне – тільки в Україні!

Успішна кар’єра кожного українця – шлях до процвітання усієї країни. Чи козацького ти роду? Звільни себе – відкрий серце Україні.

Як часто ти згадуєш, що ти – українець?

Україна без українців – неможлива!

Ми живемо серед золотої блакиті. Більшість людей нашої держави відчувають себе українцями. Саме тут ми люди.

Я – українка. А ти?

Чи є у тебе інша Батьківщина?

Я – українець, і у мене є мета!

Ми були. Є. І будемо!

Відгуки учнів

Алетенко Наталія:

«На мою думку, будь-які заходи, що проводяться у нашій гімназії, мають на меті збільшити запас знань учнів. За рахунок наочності і самостійної роботи досягається максимальне осмислення учнями проблемного питання.

Одним із таких заходів для мене став захід із досить цікавою проблематикою – космополітизм. На сьогоднішній день це питання є досить актуальним, адже ми маємо доступ до будь-якої інформації, можемо дізнатися про будь-яку країну світу. І у користувача цієї інформації може скластися хибне уявлення про свою приналежність до величезного і різноманітого світу. Під час проведеного заходу ми мали змогу дізнатися, що таке космополітизм і патріотизм, оцінити приналежність до тієї чи іншої категорії добре відомих нам людей (М. Гоголя, О.Скрипки, А. Короткова). Захід виявився пізнавальним і несхожим на жоден інший. Мені, як безпосередньому його учаснику, дуже цікаво було запитувати і відповідати, адже живе спілкування і жива мова незамінні».

Балабей Олексій:

 «Я переконалась, що не так важливо, де народилась людина, а те, що вона зробила для країни, в якій проживає. Яскравим прикладом є директор нашого закладу А. Є. Коротков, який народився в Росії, проте створив прекрасний ансамбль «Пролісок», облкомплекс саме в Україні і вважає себе її патріотом».

ТЕСТ - ОПИТУВАННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Чи відбувається процес адаптації у вашої дитини? (Так або ні.)

1. Чи з гарним настроєм дитина повертається зі школи?

2. Чи завжди син (донька) виконують ваші прохання?

3. Чи готова дитина виконувати вимоги вчителя?

4. Чи охоче ходить до школи?

5. Чи є в нього (неї) друзі серед однокласників?

6. Чи подобається дитині виконувати домашнє завдання?

7. Чи є в нього (неї) улюблені предмети в школі?

8. Чи часто вчитель робить зауваження вашій дитині?

9. Чи були у сина (доньки) сварки з однокласниками?

10. Чи доводилося першому (ій) розпочинати бійку?

Аналіз результатів тестування

Поставте по два бали за кожну відповідь «так» на запитання 1, 2, 3, 4, 5,6,7 і по одному балу за кожну відповідь «ні» на ці запитання; запитання 8, 9, 10 — «так» — один бал, «ні» — два бали.

Обчисліть результати. Максимально — 20 балів, мінімально — 10 балів.

18—20 балів — адаптація до шкільного навчання проходить успішно, досить тільки підтримувати дитину.

12—17 балів— дитині потрібно більше часу для адаптації, цікавтеся її справами, до¬помагайте.

10—11 балів — є труднощі у пристосуванні до шкільних умов. Потрібне терпіння і зацікавленість, знання сьогоднішніх труднощів дитини, допомога та розумна підтримка.

Висновки

Рівень адаптації малюка до шкільного життя можна простежити за рівнем реакцій його організму. Наше завдання — полегшити цей процес. Бо стреси, негативні переживання, надмірні емоції, конфлікти можуть призводити і до погіршення фізичного здоров'я, яке залежить від стану психіки дитини.